Курсова робота: Аналіз наявності, структури і ефективності використання оборотних коштів підприємства

Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їх безперервний кругообіг. [1]

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди звернення пов'язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями.

Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, продуктивну і товарну.

Перша стадія кругообігу коштів є підготовчою. Вона протікає в сфері обігу. Тут відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів.

Виробнича стадія являє собою безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату і пов'язані з нею витрати, а також перенесена вартість основних фондів. Виробнича стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого настає стадія її реалізації.

На третій стадії кругообігу продовжує авансуватися продукт праці (готова продукція) у тім же розмірі, що і на другій стадії. Лише після того, як товарна форма вартості виробленої продукції перетвориться в грошову, авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу від реалізації продукції. Інша її сума складає грошові нагромадження, що використовуються відповідно до плану їхнього розподілу. Частина нагромаджень (прибутку), призначена на розширення оборотних коштів, приєднується до них і здійснює разом з ними наступні цикли обороту.

Грошова форма, яку приймають оборотні кошти на третій стадії їхнього кругообігу, одночасно є і початковою стадією обороту коштів.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Д - Т ... П ... Т '- Д',

де

Д - грошові кошти, авансовані суб'єктом господарювання;

Т - засоби виробництва;

П - виробництво;

Т '- готова продукція;

Д` - грошові кошти, отримані від продажу продукції і включають у себе реалізований прибуток.

Точки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва.

Оборотні кошти при русі знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.

1.2 Склад і структура оборотних коштів

Розрізняють склад і структуру оборотних коштів.

Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворюють оборотні кошти. Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу визначається особливостями їх використання та розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізації.

Оборотні виробничі фонди включають в себе:

· Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);

· Засоби праці яка відслужила вже трохи більше одного року або вартістю не більше 100-кратного (для бюджетних організацій - 50-кратного) встановленого мінімального розміру оплати праці в місяць (малоцінні швидкозношувані предмети і інструменти);

· Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом в одних цехах підприємства і підлягають подальшій обробці в інших цехах того ж підприємства);

· Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку і освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

До фондів обігу відносяться:

· Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

· Кошти під час розрахунків;

· Грошові кошти в касі і на рахунках.

Величина оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці.

Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні і позикові.

Власні оборотні кошти - це кошти, які постійно перебувають в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, які є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовою виплатою заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат - це, в першу чергу, оптимізація структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумне поєднання власних і кредитних ресурсів.

1.3 Нормування оборотних коштів

Управління оборотними коштами полягає в забезпеченні безперервності процесу виробництва і реалізації продукції з найменшим розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємств повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі і в мінімальному, але достатньому обсязі.

В сучасних умовах, коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, правильно визначення потреби в оборотних коштах має особливе значення.

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва та інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скорочення тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації готової продукції.

Нормують оборотні кошти, що знаходяться в виробничих запасах, незавершеному виробництві, залишках готової продукції на складах підприємства. Це нормовані оборотні кошти. Інші елементи оборотних коштів називаються ненормованими.

У процесі нормування оборотних коштів визначають норму і норматив оборотних коштів.

Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві розраховуються в днях запасу, нормах запасу деталей, карбованцях на розрахункову одиницю і т.д.

Норматив оборотних коштів твір норми оборотних коштів на той показник, норма якого визначена. Розраховується в рублях.

Норматив оборотних коштів встановлює їх мінімальну розрахункову суму, постійно необхідну підприємству для роботи. Фактичні запаси сировини, коштів і т.д. можуть бути вище або нижче нормативу або відповідати йому. Це один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності. Незаповнення нормативу оборотних коштів може призвести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми через перебої у виробництві і реалізації продукції.

верхнорматівние запаси відволікають з обороту грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічність процесів виробництва і реалізації продукції. Все це призводить до омертвіння ресурсів, їх неефективного використання.

1.4 Оборотність оборотних коштів

Критерієм ефективності управління оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їх використання, і навпаки. Оборотність оборотних коштів характеризує інтенсивність їх використання.

Особливо велика роль показника оборотності для галузей сфери обігу, в тому числі торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, посередницької діяльності, банківського бізнесу та ін.

Ефективність використання оборотних коштів промислових підприємств характеризують три основні показники:

· Коефіцієнт оборотності;

· Коефіцієнт завантаження оборотних коштів;

· Тривалість одного обороту.

Коефіцієнт оборотності визначається діленням обсягу реалізації продукції в оптових цінах на середній залишок оборотних коштів на підприємстві:

Ко = Рп / СО

де

Ко - коефіцієнт оборотності оборотних коштів, обороти;

Рп - обсяг реалізованої продукції, руб .;

СО - середній залишок оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт оборотності характеризує число кругообігів, скоєних обортного засобами підприємства за певний період (рік, квартал), або показує обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 крб. оборотних коштів.

Зіставлення коефіцієнтів оборотності в динаміці по роках дозволяє виявити тенденції зміни ефективності використання оборотних коштів. Якщо число оборотів, скоєних обіговими коштами, збільшується або залишається стабільним, то підприємство працює ритмічно і раціонально використовує грошові ресурси. Зниження числа оборотів, що здійснюються в аналізованому періоді, свідчить про падіння темпів розвитку підприємства, неблагополучному фінансовому стані.

1.5 Значення прискорення оборотності оборотних коштів

Ефект прискорення оборотності оборотних коштів виражається у вивільненні, зменшенні потреби в них у зв'язку з поліпшенням їх використання. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів.

Абсолютне вивільнення відображає пряме зменшення потреби в оборотних коштах.

Відносне вивільнення відбиває як зміна величини оборотних коштів, так і зміна обсягу реалізованої продукції. Щоб його визначити, потрібно обчислити потреба в оборотних коштах за звітний рік виходячи з фактичного обороту з реалізації продукції за цей період і оборотності в днях за попередній період. Різниця дає суму вивільнення коштів.

Вивільнення оборотних коштів дає цілий ряд позитивних ефектів:

· Виробництво продукції відбувається при менших витратах оборотних коштів;

· Вивільнюються матеріальні ресурси;

· Прискорюється надходження в бюджет відрахувань від прибутку;

· Поліпшується фінансове становище підприємства, тому що вивільняються в результаті надпланового прискорення оборотності коштів фінансові ресурси залишаються до кінця року в розпорядженні підприємства і можуть бути вдало використані (прибутково вкладені).

На жаль, власні фінансові ресурси, якими в даний час мають в своєму розпорядженні підприємства, не можуть повною мірою забезпечити процес не тільки розширеного, але і простого відтворення.

ГЛАВА 2. Аналіз складу, структури, динаміки оборотнихсредств і оцінка їх оборотності наОАО «Гомельгазстрой»

2.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ «Гомельгазстрой»

ВАТ «Гомельгазстрой» створено в процесі приватизації державної власності орендної спеціалізованої пересувної механізованої колони № 3 тресту «Белспецмонтаж - 3» м Гомеля Білоруського концерну по паливу та газифікації «Белтопгаз» установчої конференції.

Засновниками Товариства є Гомельський обласний комітет з управління державним майном з часткою власності - 98,7% і члени орендного колективу підприємства, перетвореного у ВАТ з часткою власності - 1,3%.

В ефективної і прибуткової роботи ВАТ «Гомельгазстрой» важливе місце займає раціональна організація і правильно сформована система управління виробництвом і персоналом. Забезпечення пропорційності всіх елементів процесу виробництва і чіткої узгодженості всіх ланок управління є найважливішою умовою отримання позитивного ефекту роботи підприємства в цілому.

Структура підприємства включає в себе:

- управлінський персонал (директор, головний інженер, заступники директора, головний механік, керівників структурних підрозділів, виконроб, майстри);

- фахівців відділів, лабораторії;

- робочих будівельно-монтажних ділянок № 1, 2 ділянки підсобного виробництва, ділянки механізації;

- обслуговування персоналу.

Детально структура ВАТ «Гомельгазстрой» викладена в штатному розкладі. Розподіл функцій і обов'язків передбачено посадовими обов'язками, кваліфікованими вимогами.

ВАТ «Гомельгазстрой» здійснює такі види діяльності:

· Будівництво систем газопостачання;

· Проектування систем газопостачання;

· Виготовлення виробів систем газопостачання (вузлів і деталей);

· Експлуатація і технічно пов'язані з експлуатацією, зберігання і транспортування радіаційних пристроїв;

· Зйомка підземних і надземних споруд;

· Міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом;

· Експлуатація підйомних кранів;

· Транспортування небезпечних вантажів (кисень, сірчана кислота і т.д.) автомобільним транспортом;

· Акредитація на види неруйнівного контролю та інших випробувань.

Встановлен п'ятиденний робочий тиждень з двома віхіднімі днями, для робітніків будівельно-монтажних ділянок підсумованій облік РОбочий годині з Звітним періодом 0,5 року. Роботи здійснюються в одну зміну.

У своєму складі ВАТ «Гомельгазстрой» має п'ять ділянок: будівельно-монтажні дільниці № 1 і № 2, ділянка підсобного виробництва, дільниця механізації, ділянка контролю якості зварювання і ізоляції.

Будівництво і капітальний ремонт об'єктів газопостачання м Гомеля і Гомельської області здійснюється в районах і населених пунктах, схильних до забруднення радіоактивними викидами ЧАЕС, згідно республіканську програму і становлять велику соціальну значимість. Основне фінансування будівництва проводиться за рахунок коштів бюджету та інноваційного фонду концерну «Белтопгаз».

За час діяльності колектив товариства побудував і ввів в дію 1 876 км газових мереж і газифікував 244 міста і населені пункти Республіки Білорусь, з них:

- по Гомельській області - 219;

- по Могильовської області - 13;

- по Гродненській області - 9;

- по Мінській області - 2;

- по Брестській області - 1.

Всі об'єкти, що будуються приймаються Держкомісії в узгоджені і заплановані терміни. За час діяльності підприємство не мало замовників та органів Державного нагляду.

Виробнича потужність суспільства при найбільш повному використанні виробничих ресурсів становить понад 6000,0 млн. Рублів будівельно-монтажних робіт.

Існуюча потужність технологічного обладнання дозволяє нарощувати обсяги на 30-40%. Всі заплановані до будівництва об'єкти в повному обсязі забезпечені матеріалами, сировиною, передбаченим технологією виробництва і умовами проектування. Постійно ведуться роботи по вдосконаленню технологічних процесів і механізації будівельних робіт.

Основними видами робіт в ВАТ «Гомельгазстрой» є будівництво газопроводів в містах та населених пунктах, газифікація житлових будинків, котелень, промислових підприємств, підприємств АПК, проектÐ