Авторами проведено аналіз сучасних трендів розвитку провідних світових держав. На його основі зроблено висновок: впровадження сучасних принципів організації науково-інноваційної діяльності в системі охорони здоров'я країн СНД має грунтуватися на подальшому інтенсивному розвитку потенціалу організацій медичної науки, в тому числі за допомогою розвитку вузівської бази, а також за рахунок формування принципово нових інноваційно-орієнтованих утворень на рівні організацій охорони здоров'я (технопарків, бізнес-інкубаторів тощо). 
Мал. 1. Глобальний рейтинг країн світу за індексом інноваційності та якості наукових організацій
Мал. 2. Глобальний рейтинг країн світу за рівнем взаємодії бізнесу і організацій науки і виходу знань і технологій
М іжнародний досвід показує, що для створення системи завершеного інноваційного циклу в охороні здоров'я необхідно створення високоефективної наукової та інноваційної інфраструктури. Це дозволить забезпечити вирішення комплексних завдань для медичної і фармацевтичної галузі, пов'язаних з управлінням інтелектуальною власністю, науковими дослідженнями та інноваційними розробками. Тим самим можливо активізувати процес створення і просування на ринок конкурентоспроможних медичних технологій, в тому числі ввозяться з-за кордону, здійснювати успішну підготовку інноваційно-орієнтованих медичних працівників усіх рівнів, менеджерів і організаторів охорони здоров'я.
Основним елементом науково-інноваційної інфраструктури та генератором інновацій, в тому числі в галузі охорони здоров'я, в більшості країн світу виступають наукові організації та вузи. При цьому конкурентоспроможність держави в науково-інноваційній сфері безпосередньо залежить від якості діяльності даних організацій. Не випадково саме якість наукових організацій і ряд інших індикаторів, що оцінюють науковий потенціал держави (ступінь кооперації наукових організацій / університеті тов з бізнесом, кількість дослідників на 1 млн населення, рівень генерації нових знань і технологій та ін.), Входять в число 80 показників, оцінюваних щорічно міжнародної бізнес-школою INSEAD і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності при складанні глобального рейтингу інноваційності національних економік країн світу.
Черговий аналітичний звіт Global Innovation Index за минулий рік, що становить результати оцінки показників інноваційного ності 141 країни, на частку яких у сукупності припадає 99,4% світового ВВП і 94,9% населення планети, вказує на те, що найбільш високий рівень якості наукових організацій відзначається в країнах-лідерах рейтингу глобального індексу інноваційно сті. При цьому найвищу якість наукових організацій відзначається в Ізраїлі, Швейцарії, Великобри тании, Швеції, Бельгії (рис. 1).
За якістю наукових організацій і в цілому по індексу інноваційності країни пострадянського простору займають в глобальному рейтингу різні місця - найбільш високі показники відзначаються у країн Прибалтики (Естонія - відповідно 26-е і 19-е місця, Литва - 35-е і 38-е місця , Латвія - 53-е і 30-е місця), в країнах СНД найбільш високі показники відзначаються в Росії - 57-е і 51-е місця, на Україні - 66-е і 61-е місця, у більшості ж країн СНД дані показники знаходяться в діапазоні 80-130-го місць.
Аналізуючи причини відставання показників країн СНД від показників провідних світових держав, необхідно відзначити насамперед недостатнє фінансування сфери науки і високу зношеність матеріально-технічної бази. За останні роки стала очевидною відсталість матеріально-технічної бази НДІ, НЦ і вузів, особливо медичного профілю в області аналітичного, лабораторного, комп'ютерного забезпечення і т.д., що не дозволяє вітчизняним ученим працювати в конкурентному ринковому просторі.
Існуючий рівень технічної оснащеності наукових організацій і їх експериментальних баз, безсумнівно, обмежує можливість виконання досліджень світового рівня. Експериментальна база, навчально-дослідне обладнання, апарати і прилади в медичних вузах і наукових організаціях застаріли фізично і морально на 20-30 років. Знос основних фондів в організаціях науки становить понад 50%, в тому числі активної частини - понад 60%, як і раніше низький коефіцієнт їх оновлення. В організаціях практичної охорони здоров'я, які використовуються як бази для проведення наукових досліджень і впровадження результатів наукових досліджень, понад 90% медичної техніки має знос 41% і більше. Якщо врахувати, що в розвинених країнах технології в наукомістких виробництвах змінюють один одного через кожні 6 місяців - 2 роки, таке відставання може стати незворотним.
Більшість діючих науково-дослідних організацій не мають в своєму складі ефективно діючої інфраструктури підтримки наукової та інноваційної діяльності. Міжнародна практика свідчить про те, що дана інфраструктура повинна включати не тільки підрозділи, що відповідають за створення наукових розробок та інновацій (лабораторії, дослідно-експериментальні ділянки і бази), а й структури, що відповідають за патентування, комерціалізацію і просування розробок на внутрішні і зовнішні ринки . Іншими словами, інфра структура підтримки наукової та інноваційної діяльності повинна забезпечувати «матеріалізацію» наукових ідей і розробок, до ведення результатів досліджень і розробок до безпосередньо го впровадження в практику.
Однією з умов формування ефективної наукової та інноваційної інфраструктури на національному рівні є взаємодія бізнесу і університетів / наукових організацій - за рівнем даного взаємодії всі країни СНД знаходяться в другій частині списку глобального рейтингу (після 70-го місця), а в лідерах - все ті ж Швеція, Швейцарія, Великобританія, США, Ізраїль (рис. 2). Недостатній рівень науково-інноваційної інфраструктури в країнах СНД позначається і на загальній результативності науково-інноваційного процесу - рівні наукової продукції, обсязі публікацій в рецензованих журналах і кількості їх цитувань і т.д.
Так, одним з ключових умов інноваційного розвитку держави є високий практичний вихід існуючої системи генерації знань і технологій. В основі методики розрахунку глобального рейтингу інноваційності лежить визначення величини «виходу» знань і технологій (Knowledge and technology output).
Д анний критерій оцінюється за рівнем створення нових знань, їх впливу (impact) і поши рення в країні. Незважаючи на те, що по виходу знань і технологій позиції країн СНД в глобальному рейтингу трохи вище, ніж за іншими критеріями, розглянутим вище, доводиться констатувати досить великий розрив величини показника «виходу» знань і технологій між країнами СНД і країнами - лідерами глобального рейтингу.
Недостатній рівень індексу інноваційності, якості наукових організацій і ступеня їх кооперації з бізнесом, а також низький рівень генерації знань і технологій вказують на необхідність вжиття невідкладних заходів щодо створення ефективної інфраструктури створення, підтримки і просування інновацій. Одним з найпоширеніших видів сучасних інноваційних структур, що сприяють організації наукомістких виробництв, орієнтованих на трансферт високих технологій, комерціалізацію результатів науково-технічних розробок, є наукові і технологічні парки (далі - технопарки).
В даний час в світі налічується більше 2 тис. Технопарків. Лідерами за кількістю і ефективності функціонування техно парків є США (понад 550 технопарків), Європейський союз (більше 200) і Китай (понад 100). Згідно загальносвітовій практиці основу технопарків складають бізнес-інкубатори (входять в структуру 91,6% технопарків) і науково-дослідні центри (в 80,7% технопарків).
Досвід провідних зарубіжних країн (США, Франції, Китаю) вказує на те, що інноваційна інфраструктура успішно розвивається навколо вузів - 30,3% технопарків знаходяться на території університетів і 4,2% - на прилеглій до них території. При цьому більше 60% вузівської науки фактично робиться на базі технологічних парків. Одна з найавторитетніших міжнародних організацій - Асоціація наукових парків університетів (Association of University Research Park, AURP) об'єднує в даний час більше 300 наукових парків вузів по всьому світу.
У країнах СНД кількість технопарків вже перевалило за 100, при цьому лідером за кількістю даних інноваційних структур є Росія - близько 55, в Білорусі - 13, на Україні - 12, в Казахстані - 11. Інноваційна інфраструктура успішно розвивається і в областях, пов'язаних з медичної і фармацевтичною діяльністю. Так, з числа близько 400 членів Міжнародної асоціації наукових парків (International Association of Science Parks, IASP) тільки 133 припадає на частку наукових і технологічних парків функціонують в сфері охорони здоров'я і виробництва лікарських засобів.
Міжнародна практика свідчить про те, що медичні школи і факультети активно включаються в інноваційний процес - і як учасники створюваних на базі багатопрофільних університетів технопарків, і як окремі суб'єкти зі своєю інфраструктурою. Прикладом може служити створення технопарку «Евромедіціна» на базі медичного факультету одного з найстаріших університетів Франції в м Монпельє.
У країнах пострадянського простору, де наукові центри, як правило, є самостійними і незалежними від університетів організаціями, створення технопарків може відбуватися на базі НДІ і НЦ. Так, в 2011 р в Росії був створений перший медичний технопарк ЗАТ «Інноваційний медико-техноло гічний центр» на базі Новосибірського НДІ травматології та ортопедії (ННІІТО) МОЗ РФ.
Безпосередніми учасниками інноваційного процесу в технологічно розвинених країнах світу стають бізнес-інкубатори, стартапи, венчурні компанії. На 2013 р в світі діє понад 4 тис. Бізнес-інкубаторів як в структурі технопарків, так і самостійно. У Казахстані їх кількість становить 21. Щорічно в світі запускається кілька тисяч стартапів - нових компаній, що створюються для реалізації проривних ідей і проектів.
